(42-6) Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його!
(60-5) Ти вчинив, що народ Твій побачив тяжке, напоїв нас отрутним вином...
Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх!
(142-5) Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою...