(49-20) вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
(56-6) Цілий день біль приносять слова мої, усі їхні думки проти мене на зло:
(58-9) бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!
Молот, і меч, і гостра стріла, людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.