А Анна відповіла та й сказала: Ні, пане мій, я жінка скорбна духом, а вина та п'янкого напою не пила я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем.
І Давид та ввесь Ізраїлів дім несли Господнього ковчега з окриком та з сурмленням сурми.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
А сила Царя любить право, справедливість Ти міцно поставив, Ти Якову право та правду вчинив!
Буде пісня для вас, як за ночі освячення свята, і радість сердечна, мов у того, хто ходить з сопілкою, щоб вийти на гору Господню до Скелі Ізраїля.