І сказав цар до Садока: Поверни Божого ковчега до міста. Якщо я знайду милість у Господніх очах, і Він поверне мене, то я побачу Його та мешкання Його.
А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, ось я: нехай зробить мені, як добре в очах Його.
Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...
А ті, що їдять його поживу, поб'ють його, і його військо позаливає край, і попадають численні забиті.
Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків.
І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.
І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене...
А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи?
А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!
Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав...
І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями.
А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його.
І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його.
Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його.
Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.
І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.
Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.
І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...
Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.
Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!
А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?
І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!
Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?
Не про всіх вас кажу. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збулося Писання: Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту свою!
Промовивши це, затривожився духом Ісус, і освідчив, говорячи: Поправді, поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене!...
І озиралися учні один на одного, непевними бувши, про кого Він каже.
При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.
От цьому кивнув Симон Петро та й шепнув: Запитай, хто б то був, що про нього Він каже?
І, пригорнувшись до лоня Ісусового, той говорить до Нього: Хто це, Господи?
Ісус же відказує: Це той, кому, умочивши, подам Я куска. І, вмочивши куска, подав синові Симона, Юді Іскаріотському!...
За тим же куском тоді в нього ввійшов сатана. А Ісус йому каже: Що ти робиш роби швидше...
Але жаден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чого сказав Він йому.
А тому, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі думали, ніби каже до нього Ісус: Купи, що потрібно на свято для нас, або щоб убогим подав що.
А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.
Отож Юда, узявши відділ війська та службу від первосвящеників і фарисеїв, приходить туди із смолоскипами, та з ліхтарями, та з зброєю.
Мужі-браття! Належало збутись Писанню тому, що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду, який показав дорогу для тих, хто Ісуса схопив,