І визнають вони гріх свій та гріх батьків своїх, що ними спроневірилися були Мені, а також, що ходили проти Мене.
І сказав Давид до Натана: Згрішив я перед Господом! А Натан сказав до Давида: І Господь зняв твій гріх, не помреш!
Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?
за лихоліття не будуть вони посоромлені, і за днів голоду ситими будуть.
Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною.
(102-13) А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.
Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.
Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе...
Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої.