(62-5) Вони тільки й думають, як би зіпхнути її з висоти, вони полюбили неправду: благословляють своїми устами, в своєму ж нутрі проклинають!... Села.
(102-10) і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,
На хвильку малу Я тебе був покинув, але з милосердям великим тебе позбираю.
У запалі гніву Я сховав був обличчя Своє на хвилину від тебе, та вічною милістю змилуюся над тобою, каже твій Викупитель, Господь.
Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,