(21-4) Бо Ти його випередив благословеннями добра, на голову йому поклав корону зо щирого золота.
(21-7) бо Ти вчиниш його благословенням вічним, звеселиш його радістю, як буде він разом з Тобою!
А я буду ходити в своїй непорочності, визволь мене та помилуй мене!
(39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком: