У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.
Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав,
всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...
Багато хворіб на безбожного, хто ж надію свою покладає на Господа того милість оточує!
Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...
Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?
І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!