І прийшли старші його дому до нього, щоб підняти його з землі, та він не хотів, і не підкріпився з ними хлібом.
(36-3) бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб буцім то гріх свій знайти, щоб зненавидіти.
трава засихає, а квітка зів'яне, як подих Господній повіє на неї!... Справді, народ то трава:
а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний,
бо сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду... Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!