А цар у своїй лютості устав від гостини, і вийшов до палацового саду. А Гаман став просити царицю Естер за життя своє, бо побачив, що загрожує йому лихо від царя...
Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву.
Страх царя як рик лева; хто до гніву доводить його, проти свого життя прогрішає.
Володар зм'якшується терпеливістю, а м'якенький язик ломить кістку.