Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність.
Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність.
Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом.
(4-27) Цар заговорив та й сказав: Чи ж це не величний Вавилон, що я збудував його на дім царства міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти?
(4-28) Ще це слово було в устах царських, коли з неба впав голос: Тобі говорять, царю Навуходоносоре: Оце царство відходить від тебе!