І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша немов поплямована місячним одіж, і в'янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас...
Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!
Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я.
Тими ж днями Петро став посеред братів а народу було поіменно до ста двадцяти та й промовив:
Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.