І сказав я до царя: Нехай цар живе навіки! Чому не буде сумне обличчя моє, коли місто дому гробів батьків моїх поруйноване, а брами його попалені огнем!...
бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних,
Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,
вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,
сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:
Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні!
А якщо не послухаєтесь оцих слів, то клянуся Собою говорить Господь: руїною станеться дім цей!
то вчиню з оцим домом, як з Шіло, а місто це дам на прокляття для всіх народів землі...
Нащо пророкував ти Господнім Ім'ям, кажучи: Як Шіло, буде дім цей, а місто це буде зруйноване, так що не буде в ньому мешканця? І зібрався ввесь народ проти Єремії в Господньому домі.