Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.
і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...
що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх,
Тож Божий і я, як і ти, з глини витиснений теж і я!
Тепер же, о Господи, Ти наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар, і ми всі чин Твоєї руки!
А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.
Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.