Книга Йов Cтих 5 | Параллельные места

Выбор основного перевода

Открыть комментарий или сравнить с другим переводом

Выбор книги основного перевода

Йов Старий Заповіт

Старий Заповіт

Буття

Вихід

Левит

Числа

Повторення Закону

Ісус Навин

Книга Суддів

Рут

1 Самуїлова

2 Самуїлова

1 Царів

2 Царів

1 Хроніки

2 Хроніки

Ездра

Неемія

Естер

Йов

Псалми

Приповісті

Екклезіяст

Пісня над піснями

Ісая

Єремія

Плач Єремії

Єзекіїль

Даниїл

Осія

Йоїл

Амос

Овдій

Йона

Михей

Авакум

Софонія

Огій

Захарія

Малахії

Наум

Новий Заповіт

Від Матвія

Від Марка

Від Луки

Від Івана

Дії Апостолів

Якова

1 Петра

2 Петра

1 Івана

2 Івана

3 Івана

Юда

До Римлян

1 до Коринтян

2 до Коринтян

До Галатів

До Ефесян

До филип

До Колоссян

1 до Солунян

2 до Солунян

1 Тимофію

2 Тимофію

До Тита

До Филимона

До Євреїв

Одкровення

← Предыдущая

Йов

Следующая →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

Параллельные места

Псалми 127:3

Діти спадщина Господнє, плід утроби нагорода!

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

← Предыдущая

Йов

Следующая →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

Выбор основного перевода