бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...
На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...
Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
І позосталась Сіонська дочка, мов курінь в винограднику, мов шатро на ночліг в огірковому полі, як місто обложене...