то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...
І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.
Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!
Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...
Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...
Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого!