(22-10) присяга Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодувати.
Браття, кажу я по-людському: навіть людського затвердженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає.