(21-4) Бо Ти його випередив благословеннями добра, на голову йому поклав корону зо щирого золота.
(21-5) Життя він у Тебе просив, і дав Ти йому довголіття на вічні віки!
(21-6) Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу та величність кладеш Ти на нього,
(21-7) бо Ти вчиниш його благословенням вічним, звеселиш його радістю, як буде він разом з Тобою!
(21-8) Цар має надію на Господа, у ласці Всевишнього не захитається він.
(21-9) Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників.
(21-10) На час гніву Свого Ти їх учиниш огненною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере їх.
(21-11) Ти вигубиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів людських.
(21-12) Бо нещастя на Тебе вони простягли, замишляли злу думку, якої здійснити не зможуть,
(21-13) бо Ти їх обернеш плечима до нас, на тятивах Своїх міцно стріли поставиш на них.
(21-14) Піднесися ж, о Господи, в силі Своїй, а ми будем співати й хвалити могутність Твою!
І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти...
І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?...
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло.
Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!
І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.
І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши.
Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський...
Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!
І приходять вони до місцевости, на ім'я Гефсиманія, і каже Він учням Своїм: Посидьте ви тут, поки Я помолюся.
І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити...
І сказав Він до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте!
І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.
І благав Він: Авва-Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!... А проте, не чого хочу Я, але чого Ти...
І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнувати?
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло!
І знову пішов і молився, те саме промовивши слово.
А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. І не знали вони, що Йому відказати...
І вернувсь Він утретє, та й каже до них: Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Людський!...
Уставайте, ходім, ось наблизивсь Мій зрадник...
І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.
А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,
благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...
І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.
А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...
І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю...