7
Вірою Ной, як дістав був об'явлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти; нею світ засудив він, і став спадкоємцем праведности, що з віри вона.
О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,
то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...
Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?
Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?
Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?
Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...
Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,
темніші від льоду вони, в них ховається сніг.
Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.
Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.
Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.
І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.
Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!
Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,
А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає,
але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі,
вони колись непокірливі були, як їх Боже довготерпіння чекало за Ноєвих днів, коли будувався ковчег, що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води.
і Він не помилував першого світу, а зберіг самовосьмого Ноя, проповідника праведности, і навів потопа на світ безбожних;