(39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!
(39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!
(39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,
І коли знов Він уводить на світ Перворідного, то говорить: І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі.