(49-17) Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,
(49-18) бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!
(49-19) Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,
(49-20) вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
(49-21) Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!
Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того!
Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити...