(102-9) Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!
(102-10) і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,
(102-11) через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...
(102-12) Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!
Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.