Забилося серце моє, тремтіння напало мене несподівано; вечір розкоші моєї змінився мені на страхіття.
Поставлений стіл, килимами накрито, їсться та п'ється. Уставайте, правителі, щити намастіть!
Бо до мене сказав Господь так: Іди, вартового постав, що побачить, нехай донесе.
І коли він похода побачив, по парі їздців, поїзд ослів, поїзд верблюдів, і прислухується він з увагою, із увагою пильною.
І він крикнув, як лев: Я завжди стою вдень на варті, о Господи, і стою на сторожі своїй усі ночі!
Аж ось іще похід мужів, по двоє їздців. І він відповів та сказав: Упав, упав Вавилон, а всі статуї богів його порозбивані об землю!
Я пастку поставив на тебе, і схоплений ти, Вавилоне, хоча ти й не знав! Ти знайдений й схоплений був, бо ставав ти на прю проти Господа!