І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
(13-3) Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм щодня смуток? Як довго мій ворог підноситись буде над мене?
(13-4) Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!
(51-9) Очисти ісопом мене, і буду я чистий, обмий Ти мене і я стану біліший від снігу.
серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,
Людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнає його?
Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.
бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,