Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!
ім'я йому назвав: Ной, говорячи: Цей нас потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі, що Господь її викляв.
Бо непокірливість як гріх ворожбитства, а свавільство як провина та служба бовванам. Через те, що ти відкинув Господні слова, то Він відкинув тебе, щоб не був ти царем.
Та й що має людина зо всього свойого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона?
Бо всі дні її муки, а смуток робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, теж марнота й оце!...
бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії,
що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.
Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.