У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.
Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі вимерло було.
(102-15) бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!
Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих.
І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!
і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.
Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.