У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.
Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!
Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.
Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!...
І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,
Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.