Господь нанесе на тебе народ іздалека, з кінця землі, так, як летить орел, народ, що мови його ти не розумієш,
народ жорстокий, що не зважатиме на старого, а для юнака не буде милостивий.
І сталося дев'ятого року його царювання, десятого місяця, десятого дня місяця, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, він та все військо його, на Єрусалим, і розтаборився проти нього, і побудували проти нього вала навколо.
І було місто в облозі аж до одинадцятого року царя Седекії.
Дев'ятого дня місяця настав сильний голод у місті, і не було хліба для народу Краю.
І пробитий був пролім у мурі міста, і всі вояки повтікали вночі дорогою брами між двома мурами, що при царському садку, бо халдеї були при місті навколо. А цар утік дорогою в степ.
А халдейське військо погналося за царем, та й догнали його в єрихонських степах, а все його військо розпорошилося від нього.
І схопили царя, і відвели його до вавилонського царя до Рівли, і там його той засудив.
А синів Седекії зарізали на його очах, а очі Седекії він вибрав, і скував його двома мідяними кайданами, та й відвів його до Вавилону...
Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього, а за наші беззаконня були віддані ми, наші царі, наші священики в руку царів цих країв на меча, на полон, і на грабіж, і на посоромлення обличчя, як цього дня.
Гнобитель простяг свою руку на всі її скарби, і бачить вона, що в святиню її увіходять погани, про яких наказав Ти: Не ввійдуть вони в твої збори!
Усіх моїх сильних Господь поскидав серед мене, мов на свято зібрання, Він скликав на мене, щоб моїх юнаків поторощити, як у чавилі, стоптав Господь дівчину, Юдину доньку...
Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...
Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...
Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...
Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,