І склав Йонатан із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.
І ти, якщо я буду ще живий, хіба не зробиш зо мною Господньої милости? Коли ж я помру,
то не відбирай своєї милости від дому мого навіки, а навіть тоді, як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі.
І нехай пошукає Господь душі від Давидових ворогів! І склав Йонатан умову з Давидовим домом.
І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу.
І сказав Йонатан до Давида: Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, нехай буде аж навіки! (21-1) І встав Давид і пішов, а Йонатан пішов до міста.