І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його. Але він не міг утішитися, та й сказав: У жалобі зійду я до сина мого до шеолу. І плакав за ним його батько.
І Господь віддав із тобою також Ізраїля до руки филистимлян. А взавтра ти та сини твої будете разом зо мною; також Ізраїлевого табора віддасть Господь до руки филистимлян.
Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...
Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,
не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...