(30-7) А я говорив був у мирі своєму: Я не захитаюсь навіки!
(36-6) Господи, аж до небес милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність,
(36-8) Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил:
З цієї причини й терплю я оце, але не соромлюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою.