А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.
Коли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,
і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.
І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.
І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.
Одержавши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.
Як вони перейшли Амфіполь й Аполлонію, то прийшли до Солуня, де була синагога юдейська.
І Павло, за звичаєм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писання,
виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскреснути з мертвих, і що Христос Той Ісус, про Якого я вам проповідую.
І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, безліч побожних із гелленів та немало з шляхетних жінок.
А невірні юдеї були запалилися заздрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіговисько та й бунтували те місто, а набігши на хату Ясонову, шукали апостолів, щоб до натовпу вивести їх.
маючи таку саму боротьбу, яку ви бачили в мені, а тепер чуєте про мене.
У тому й працюю я, борючися силою Його, яка сильно діє в мені.
Бо наша Євангелія не була для вас тільки у слові, а й у силі, і в Дусі Святім, і з великим упевненням, як знаєте ви, які ми були поміж вами для вас.